Наше життя — непередбачуване. Так само, як і умови, на яких буде укладено мир. Фактори, що впливають на інвестиційну привабливість України, коливаються між «бути чи не бути». І головне питання — не лише в капіталі, а у вірі: в економ-клас чи бізнес-клас? Те, як саме буде укладено мир і чи зможемо ми відновити здорові економічні відносини, визначить сценарій розвитку країни. Якщо так — побачимо активізацію бізнесу, зростання інвестицій, повернення довіри. Якщо ні — доведеться проходити більш жорсткий шлях. Я чесно скажу: сьогодні в нас є реальні можливості для формування якісного середовища. У девелопменті зникла логіка «потім розберуся». Забудовники вже не будують навмання, а працюють по моделі — спершу аналіз, потім рішення. Зросла якість проєктів — і з архітектурної, і з економічної точки зору. Один з прикладів — житловий комплекс навпроти Володимирського ринку. Спочатку планували встановити трансформатор просто на фасаді, а в’їзд у паркінг виходив на найдорожчі комерційні площі. Раніше це лишили б як є — затверджено ж. Сьогодні замовник бореться за кожен метр. За функцію, логіку, прибуток. Друга ключова зміна — в управлінні процесами. Якщо ви не всередині, цього не помітно. Але якість менеджменту «зникає» у собівартості: у втрачений час, неузгоджену логістику, бюджетні прорахунки. Це не формальні речі — це грошові втрати. Є й системні зрушення. Раніше підрядники шукали тільки «перевірених» гравців, де є доступ до тендерів. Сьогодні таких розмов значно менше. Внутрішня корупція просіла, управління стало ефективнішим, а прозорість — вищою. Великі гравці — зокрема Київміськбуд — зупинились. Це ознака нового етапу: залучення зовнішніх партнерів, іноземного фінансування, кредитних ліній — стане критично важливим. Водночас ми зробили серйозне «домашнє завдання»: реформували держреєстри, запустили Дію, спростили взаємодію з Мін’юстом. З технічної точки зору ми вже випереджаємо частину країн ЄС. Сигнали є. Столичні готелі переповнені іноземними делегаціями. Вони шукають локальних партнерів, дивляться на об’єкти, готують варіанти входу. Але всі чекають — лише на одне. Це як запах весни у повітрі. Запах майбутнього.